Про це заявила заступник директора європейського регіонального бюро ВООЗ Нати Менабде на підсумковій зустрічі представників місії ВООЗ з урядом України у вівторок, пише "Комерсант-Україна".
За її словами, ВООЗ готовий в якості гуманітарної допомоги вже у грудні доставити в Україну ці дози вакцини, але для цього Україна має виконати низку умов.

"Якщо буде ухвалено позитивне рішення щодо вакцинації, то від України потрібен так званий лист про наміри. Він означає, що країна бере на себе відповідальність не пред'являти претензій виробникам у випадку, якщо щось станеться", - заявила Менабде.

далі тут

Є бажаючі поексперементувати ?

Кілька років тому їздили в Чехію, спочатку в Прагу, на пивзавод, потім в Карлові Вари.
В Карлових Варах є магазинчик місцевої косметики, на пробу купила там нічний крем фірми Aquila.
Нічого подібного я не зустрічала ні раніше, ні потім. Я закохалась в цей крем... а все тому, що після нього зранку шкіра швокова, ніжна і гладенька, і мякенька... ммм 
Потім крем скінчився, я думала, що знайду щось подібне, а може краще тут. До сих пір нічого схожого, навіть дорожезні L'oreali особисто для мене в порівняння не йдуть (вони хороші, але все таки не зовсім те)
А вчора я знайша одиноку пусту баночку з-під того крему. Це було як знайти баночку давно забутих парфумів і вдихнути аромати минулого.. ну і так далі, зі всім випливаючим романтизмом.
Отже так, я дуже ХОЧУ цей крем знову, можна дві баночки, і денний будь-ласка теж, теж дві баночки...
Може хтось збирається в Прагу, га? Передоплату гарантую. Там така Краса....
Деколи думаю, чи не зірватися, лишитися цієї розрухи, і рванути жити туди, тільки от пива ми не п'єм вже пару років, оце стримує, бо жити в Чехії і не пити пива.... не поймут-с.
Отже, до головного. Я згодна почекати ще з півроку, тільки привезіть будь-ласочка, якщо раптом хтось туди поїде.
Пробувала шукати в інтернет-магазинах, щось глухо. :(

Я рідко коли щось так сильно і так впевнено хочу ))))

http://mirtagroffman.livejournal.com/274075.html
В голові не вкладається...
Про те як людям, які хочуть всиновити дитину чиновники відказують, що немає дітей-сиріт, яких можливо всиновити. Конкретний випадок. Уявляєте, в нашій країні нема дітей-сиріт!!!!!
Ну як так можна, дуже боляче і обурливо. Гроші, хабарі напевне вирішать питання але ж йдеться про діток, яким так потрібні батьки :((((((

Пару днів не вилазить з голови, мушу виписатися...
На вихідних пройшлася по крамницях, без особливої мети, просто може на щось натраплю. Взагалі-то шукала платтячко, запрошені на весілля і хотілось при нагоді потішити себе обновкою.
( Крамування - так по українськи шоппінг? )

і квіти від коханого чоловіка
розбудив вночі і подарував :)
я спросоння розповіла про бажання навчитись фотографувати, ще півночі розповідав про діафрагму, освітлення, витримку і інші премудрості. Що з того вийшло? Мені вдалось власними руцями зробити кілька фотографій без вспишки. Виявляється, вспишка тільки все паскудить :))) ну принаймі в мене така думка склалася вчора о пів на третю ночі... 
перше фото на довгому шляху до досконалості :)



До речі, як "вспишка" українською (коли мається на увазі саме до фотоапарата)?

P.S. Прочитавши коментарі - одноголосно спалах :))) Тепер тільки так і буду казати

Є таке відчуття - моє безапеляційно... Це я про речі, одяг, взуття, сумочки тощо.... Давно я такого не відчувала.
Коли шукаю щось, знаходжу можливе, що би мені підйшло, але от не впевнена з кольором, фасоном, стилем... а може поміряти і буде ок, ага, поміряла, розмір мій але все одно чогось бракує... і так далі. Буває, що зразу річ на вішаку не роздивишся і дійсно тільки помірявши приходить осяяня.
А сьогодні я НАРЕШТІ побачила червону курточку, цілком випадково, і зразу зрозуміла, що це МОЯ РІЧ. Мій колір, мій стиль, фасон.. все. Поміряла і закохалась по вуха. На талї сидить чудоооово, але от незадача, в грудях не сходиться хоч плач. вірніше, застібнути я можу, але вигляд з виграшного стає дуже програшним саме в цьому шикарному місці. Курточка на закльопках (не знаю як ще вони називаються), тобто не на гудзиках. Продавщиця казала, шо ті закльопки можна перебити, але я щось дуже вагаюся, чи справді можливо перебити, де їх перебивати і чи не лишиться сліду на місці, де вона була, та закльопка, бо місце таки дуже видне. Отака незадача... напевно таки доведеться забути і заспокоїтись.
А ще я сьогодні приміряла коротеньку джинсову спідничку, дуууууже коротеньку, не знаю чого рука за нею потягнулася. В мене ніколи не було джинсових спідничок. Чоловік зацінив і сказав, що дуже кльово. А якщо він вже так каже, то "сапоги хорошие, надо брать". Напевно на днях куплю, але певно без чоловіка в ній не ходитиму, точно чіплятимуться всякі малолетки, а я на днях вже стану поважна цьоця, хі. А з чоловіком буду, хай дивляться і витирають слюні  заздрять.
А взагалі то я шукала прекрасне ніжне платтячко для прекрасного романтичного вечора... не знайшла.

Почався сьогодні дуууже рно, в 6 ранку малий зліз з ліжка і подавсяв в другу кімнату читати книжки.
Пів на 8 він вже знов пішов вкладатись спати (зі мною звичайно).
Я заснула з ним теж і в результаті їсти не зготувала.
Ну нічого, перебилися сирниками, які встигла насмажити в 7 ранку.
Пів 11 випхали нарешті тата на роботу :)
Поставила варити кашу, каша збігла  і ми пішли надвір їсти яблука і бігати.
Поприбігали сусідські дівчатка, яким вчора купили СВИСТКИ!!!!!
Моє терпіння скінчилось через 15 хв. і я чемно вигнала їх свистіти на вулицю (а не Богданові у вухо).
В другій прийшли на обід (з їди був тільки сир з йогуртом, бо каша збігла), малий не дочекався навіть того і мирно заснув на дивані.
Почекала пару хвилин, поки він засне міцніше, почала перекладати в ліжечко, плануючи зразу як я зараз НАВАРЮ-НАПЕЧУ-НАЇМСЯ ММММ
Малий проснувся, вчепився в мене і не відпускав, ...поки я з ним лежала, доти спав, закинувши то руку то ногу на мене, як тільки я ворухнулася йти, він зразу радісно встав і поліз за мною.

І взагалі день сьогодні якийсь не такий...

Сиджу і думаю чого ж я сиджу, треба їсти варити... і взагалі відключив би мені хтось інтернет на тижня два, стільки б встигла... телевізор не дивлюсь пару місяців, звільнило мені трохи часу... 
А з позитивного, в мене сьогодні зявилось два нових друга, а за журналом springfrom слідкую вже давненько, але не наважувалась додати до друзів, бо не вважалась достатньо цікавою для читання, хаотичний він в мене, мій журнальчик, наскоками... як сьогоднішній день.

О, і ще я ніяк не можу знайти пульт від світла. Мій чоловік поробив пульти на світло в хаті, насправді дуже зручно міняти собі освітлення лежачи на дивані. Ще б ті пульти не губилися... От загубився і ми сидимо з двома додатковими лампами, які вручну виключати тяжкувато (високо лізти). Так, я шукаю-шукаю...

І нарешті, нарешті мене спасла скороварка, там вже гарно париться картопелька, морква, кабачок і кусочок курочки, ...щастя...

Нарешті я знову читаю художню літературу :) Прочитала Адріана Пласса "Сокровенный дневник Адриана Пласса". Зацікавила цією книжечкою мене hudozhnytsya, а вона що небудь читати не буде. Отже я за вечір, відклавши всі нагальні справи на потім (а тих справ кожен день хоч греблю гати) з чаєм і печивом, поки малеча спала, а чоловік ще не прийшов з роботи, отримала масу задоволення. Читала з монітора, і якщо доводилось споглядати як хтось, виглядаючи як мінімум на несповна-розуму, посміхається в монітор, а деколи просто пісяєтсья зо сміху, то я мала саме такий вигляд. А ще коли я задала в гуглі назву книжки і пошук зображень, що б ви думали я знайшла? правильно, 11 з 20-ти картинок належали журналу hudozhnytsya

Отаке чудо

Купили сушку. Виглядає як на картинці, тільки більша (діаметр 34 см, висота 25см) ще кришечка зверху. Вся суть сушки в тарілочках, на які розкладаються підготовлені овочі чи фрукти і знизу дується повітря.
Ми вже сушили помідори, гриби, суниці (клубніку не встигла, бо вже заморозила, але пробувала засушену таким чином - аромат ніжний полуничний), агрус і смородину (дооовго сушили ті ягоди, бо через шкірку вони довго сохли), черешні розрізані надвоє, кабачки(правда не знаю що з них засушених потім робити :)), ще хочу сушити яблука на сушеня (можливо сьогодні якщо буде можливість засісти накришити дольок). Ще планую насушити перцю, сливок, можливо персиків чи щось подібного.
Таке як сушені сунички думаю в чаї додавати, з ягід компотики зимою підуть на ура, і місця менше займає ніж закручені компоти, корисніше і швидше. Поки все в кульочках, але думаю порзокладати в скляні баночки для сипучих і милуватись ними на кухні :) А взимку набрати пригорошні ягід, в кипяток щоб пустили аромат і розмякли ...і насолоджуватись ароматами літа.
А ще думаю, чудові піци будуть з сушених грибів помідорів, перцю.
Думаю, ще зробити асорті з сушених екзотичних фруктів, що називається в результаті цукатами.
http://hydraflow.co.nz/ - навіть сайт є.


Поки я мрійливо писала про чудо-сушку, мій Богдан вирішив не чекати зими, легко і невимушено навалив купку в куточку, при чому продовжував ніжно бавитись поки я не занюхала щось не те... ось такі ми мрійники і реалісти. Що там писала iriska_te_ua про маму в інтернеті ? А ось що http://iriska-te-ua.livejournal.com/574381.html :)
А g7v буквально сьогодні написав, куди таке добро можна застосувати (це вже не про сушку, але хто не хоче псувати враження від ароматів літа краще то почитати, наприклад, завтра)   http://g7v.livejournal.com/156520.html

 Загорілася бажанням купити морозильну камеру (а коли ж її ще купувати як не літом). Почали думати-гадати яка б нам підійшла. Вибирали і в інтернеті, і по магазинах дзвонили, вопщем, "розважались" як могли. Скажу зразу, кухонька в нас мініатюрна, тобто ми там навіть не їмо, а тільки готуємо їсти і тому вирішено було камеру ставити в гараж. Гараж величенький, камеру вибрали відповідну, на 6 відділень. І все би було добре якби чоловік не дочитав, що низькі температури повітря недобре впливають на такий чудовий пристрій (а гараж не опалюється). Поплекали ми ще маленьку надію впихнути морозилку меншого розміру до себе в кухню, вже і перепланування предметів думали, але все одно, то дверцята шафки не відкриватимуться, то я повертаючись від стола до дверей буду своє волосся на плиті палити, то глухий кут утворюється, до якого не добратись. Вирішили, що морозилка нам поки не світить. А взагалі ми і так багато чого "впхали" на кухню. В нас там крім плити, холодильника, стола, тумби і поличок для посуду і крупів ще пральна і посудомийна машини, мікрохвильова і плеєр з колонками ))). Зате ми трохи раніше купили сушку для овочів, фруктів, травичок... але про сушку в наступному пості ,можливо навіть з наглядними фотографіями :)  

Вчора пускали бульки. Було кльово і цікаво упражнятися випускати якомога більше за раз, а малий то все намагався лапати. До повної радості включила вентилятор і бульки почали літати по кімнаті а не просто падати вниз. Море задоволення, я дула щосили притирмуючи очі, але явно не хватало ще хоча б одного булькодува :) Потім прийшов мій брат і показав мастер-класс по випусканню одної але дуже великої бульки, що теж дуже потішило малого. А ввечері прийшов чоловік і теж побачив пляшечку з бульками... як тут не подути )))

( Ось вони які - бульки )

Завдяки switluy_spogad відкрила для себе групу Los Colorados. Хлопці молоді гарні та ше й тернополяни, що не менш гріє душу :)
Одна з їхніх файних пісень

А тут їх гарно копіюють якісь ненаші хлопці

Сьогодні гуляли з малим по вулиці, він собі підбирав всякі патички, розглядав квіточки і балакав з сусідським псом, який аж втомився і втік на подвірря. Знайшов невеличку ракушку і ніс її в руці. Тут я помічаю, що він рукою зробив рух до рота, відштовхую руку від рота, бачу що в руці ракушки вже нема. Значить в роті... відкрила рот і заглядаю, не бачу, думаю, невже так скоро проковтнув, але всяке буває. В мене починається внутрішня паніка, а пальцем шукаю в роті (чи то вже скорше в горлі) ту ракушку поки не вернулась зїджена в обід бараболька. Ракушки нема... думаю, не може бути, мала вернутись. Спробувала заспокоїтись, розгляділась кругом по асфальті і знайшла ту горе-ракушку, я її виявляється вибила рукою ще з ручки. Отак перелякалась і ше довго вибачалась перед сином, обнімала і тулила шоб не ображався на мене.

 Два дні гостювали в тітки в Нетішині (саме там Хмельницька АЕС). Містечко невеличке але досить охайне, машин мало, багато сквериків, річка з пляжами. Красота... 
Але тема не про те. Балакаю з дворідним братом, а йому в травні виповнилось 9 років. От він питає:"Лариска, а в тебе є гроші?" Я кажу, що є. Він далі: "Хм, а в мене нема... і мама не дає... ", подумав "Єх, шкода що мої 450 грн. в банку..." Я питаю:"А де ти їх взяв, тих 450 грн?"
Відповідь була оригінальна:"А я їх на Дні Народження ЗАРОБИВ"